Більшість досі хибно вважає, що ця галузь журналістики відведена на опис одягу, і що цей процес не несе за собою надзвичайних зусиль. Згадайте фільми 2000-их про журналістів глянців: їх персонажів часто показували як дещо недолугих або ж таких, які прагнуть вирватись з тенет простоти такого підвиду журналістики й перейти до чогось “серйознішого”.

Також побутує думка, що глянцю залишилось ще недовго: зрештою, світ диджиталізується, сторінки журналів все частіше переходять в онлайн, друк стає ще більш невигідним (особливо враховуючи війну в Україні). Але чи означає це, що сотні людей зі всієї планети в один момент забудуть про існування Vogue чи Harperʼs Bazaar?

Фешн-журналістика надзвичайно популярна, як з погляду людей, які хочуть нею займатися, так і з погляду аудиторії, яка хоче її читати чи дивитися. Це не поверхнево і не тривіально.