Сьогодні мода не питає дозволу. Вона ламає табу, стирає рамки й ставить під сумнів саму ідею, що одяг має гендер. І поки одні кричать «це збочення», інші бачать у цьому свободу. Не епатаж, − а еволюцію.
Ми спробуємо розібратися, як і чому одяг став своєрідним маркером гендеру. Звідки взялися ці правила? Хто їх підтримував? І головне – хто наважився їх порушити? Та як сучасна мода, крок за кроком, намагається повернути одягу його головну функцію – виражати людину, а не нав’язувати їй роль.

Голубий колір – для хлопчиків, а рожевий – для дівчаток. Цю фразу, здається, хоча б раз в житті чув кожен із нас. Але насправді, цей «закон природи» не більше, ніж культурний стереотип, який неодноразово змінювався. Досить перегорнути сторінки XVIII століття, аби побачити зовсім іншу картину.

Втім, кольорові асоціації не залишалися сталими. У міру того, як світ увійшов у XX століття, все почало стрімко трансформуватися. Зміни відбулися вже після Першої та Другої світових воєн – ці подій вплинули не лише на політику й економіку, а й на уявлення про гендер і моду загалом.

У 1940-х роках, на тлі масового використання синього в чоловічих уніформах, цей колір став асоціюватися з маскулінністю. Водночас рожевий поступово почав сприйматися виключно відтінком для дам. Згодом, особливу роль у цьому зіграла потужна маркетингова хвиля 1950-х років у США, коли його почали цілеспрямовано просувати як символ жіночності. Відомий слоган «Think Pink» із популярного фільму «Funny Face» став своєрідним маніфестом вже нової естетики та соціальних ролей. З того часу колір міцно закріпився в уявленнях про дівчаток та жінок – починаючи від дитячих книжок та іграшок до повсякденних вбрань.

Перегляд уявлень про гендер не оминув й одяг: модні силуети переосмислювали усталені підходи й відкривати новий простір для свободи.

Пишні спідниці, корсети та інші обмежувальні елементи гардеробу, які століттями визначали фігуру жінки, поступово відходили у минуле. Однією з тих, хто докорінно змінив фемінну моду, стала Коко Шанель. Вона зробила штани прийнятними для жінок, подарувавши їм комфорт і легкість рухів. Твідові костюми, що поєднували практичність і витонченість, стали її візитною карткою. А замість стягуючих корсетів і важких спідниць, вона принесла в моду зручніші та стильніші варіанти, які зберігали елегантність.

Пізніше субкультури панків, хіпі та інших рухів 1960-70-х років відкривали нові горизонти самовираження поза рамками традиційних гендерних ролей, створюючи власну, часто провокативну естетику. Для них мода переставала бути просто речима – вона ставала формою протесту і способом заявити про свою індивідуальність попри усі соціальні правила. Наприклад, панки демонстрували це ірокезами, яскравим макіяжем і рваним одягом – викликом консервативним стандартам. Хіпі ж обирали любов до природи, через невимушеність, вільний крій одягу, довге волосся, етнічні мотиви. Таким чином, вже тоді вбрання працювали як інструмент боротьби, розмиваючи суворі статеві коди та прокладаючи шлях для нових форм самобутності.

За останні роки мода все більше перестає ділити одяг на «для чоловіків» і «для жінок». Унісекс-речі і поява маскулінних деталей у жіночому гардеробі, а фемінних – у чоловічому, перетворилися на повноцінне явище. Якщо раніше це було радше «позичання» стилістичних елементів, то зараз – це глибока культурна зміна, що дає можливість по-новому подивитись на багатогранність образів. 

Дизайнери активно деконструюють класичні силуети: у чоловічому одязі з’являються м’які лінії, драпірування і традиційно жіночі тканини, як у колекціях J.W. Anderson чи Rick Owens. Жіночий гардероб, у свою чергу, все частіше поповнюється маскулінними речами – суворими брючними костюмами, сорочками з чоловічого плеча. Колекції Victoria Beckham чи The Row демонструють, що сильний, структурований лук сьогодні зовсім не виключає жіночності.

На подіумах усе частіше можна побачити моделей у схожих образах, що спростовує уявлення про зовнішній вигляд. Одяг стає все більшим полем для експериментів і творчості. Такий підхід поступово змінює не тільки моду, а й саме ставлення до гендеру: розвіює стереотипи, зменшує стигматизацію, робить культуру більш відкритою та толерантною.

Попри стрімкий розвиток і активне розмивання меж в одязі, питання про повну відсутність «чоловічого» та «жіночого» стилів залишається відкритим.

Сучасна індустрія вже рухається у напрямку гендерної нейтральності, але перед нею стоять серйозні виклики. По-перше, культурні та соціальні традиції, які вплетені в тканину сприйняття речей, не так просто переосмислити. В багатьох країнах та спільнотах такі ролі залишаються жорстко закріпленими, і тут мода може як стати інструментом змін, так і зіткнутися з опором.

По-друге, важливо врахувати комерційний аспект: мас-маркет і великі бренди часто орієнтуються на перевірені формули продажу, де чітке розмежування колекцій для чоловіків і жінок – бізнес-хід. Втім, поява таких брендів, як Telfar чи Collina Strada, які активно пропагують інклюзивність і гендерну нейтральність, дає надію на зміну цих правил.

Психологічно ж, мода майбутнього – це середовище для експериментів, де найважливішу роль отримує особистість, а не її статева належність.

Разом із цим, важливо не забувати про ризики: поверхневе наслідування гендерної нейтральності може перетворитися на маркетингову стратегію без глибокого змісту, позбавлену справжнього соціального впливу. Тому майбутнє моди залежить від того, наскільки вона зможе поєднати інновації, мистецтво та відповідальність.