Стайлінг у fashion фотографії:
створення мистецтва чи реклама?
Сьогодні fashion фотографія оточує нас ще до того, як ми поснідаємо: відкриваєш інстаграм — перед тобою новий кампейн, їдеш у справах і по місту всюди майоріє нова колекція на білбордах.
Та чи можна fashion фотографію назвати лише способом заробітку, чи за нею криється щось значно глибше? І яке місце займає стиліст у fashion фотографії? Розбираємось із цими питаннями на FÉMATCH Editorial.
Helmut Newton, Bordighera Details, Italian Vogue, Bordighera, Italy, 1982. ©Helmut Newton Foundation
#01
Питання технічні

Погляньмо на знамениті кадри: чи завжди досвід та камера фотографа вирішує? Частково так — вам як стилісту однозначно захочеться працювати з фотографом, у якого в кейсах видніються відомі співпраці. Але це не завжди має бути deal breaker; бачення людини, з якою ви працюватимете набагато більше говорить про фотографа як професіонала. 

За що ми так любимо фотографії Пітера Ліндберга чи Енні Лейбовіц? Ми точно не замислюємось про марку їхньої камери. Але після купи переглянутих світлин точно помічаємо фішки, які  не зможе повторити хтось інший (навіть якщо намагатиметься, це вже “не те”).

Ліндберг поставив ставку на виключно чорно-білу фотографію, і не прогадав. У власній книзі At Work Енні ділиться однією з найцінніших порад, які отримала на початку:

“Ти можеш фотографувати як завгодно. Але ти завжда повинна бачити одяг.”
Колекція Александра Макквіна, Нью-Йорк, квітень 2010 року. “Грейс Коддінгтон і я працювали разом, - пише Лейбовіц у Wonderland. “Ми майже не говорили одне одному, коли працювали з одягом. Було розуміння, що ми віддаємо шану великому творцю”.©New York Times

І саме тут зʼявляється стиліст, який, здавалося б, знаходиться “за кулісами” — але він є гвинтиком, без якого система не запуститься і “вау-кадр” не станеться. 

#02
Голос світлин

Задача стиліста на зйомках будь-якого типу fashion фотографії (від едіторіала до кампейну) є очевидною: зробити так, щоб одяг виглядав цікаво та, простіше кажучи, його захотіли купити. Але якщо ваша мета сягає значно далі за чергову фотографію, яку прогорнуть в соцмережах, виникає питання — що змушує кадр запамʼятатись? Слово “естетика” вже стало повсякденним в лексиконі не лише людей з індустрії, та й придумати щось кардинально нове у світі, де існує все, стає дедалі важче. 

Тому наша відповідь на це вічне питання буде дещо іронічною: дивіться далі, ніж за одяг. Візьмімо до прикладу декілька фотографій. Питання для штурму мозку:

  • Що ви бачите на цих фотографіях?
  • Яка емоція, кольори, погляд?
  • Про що нам каже одяг, використаний тут? 
  • Чому команда використала саме цю атмосферу, реквізит для висвітлення ідеї, та про яку ідею взагалі йдеться?
«Дівчина з обкладинки (Vogue)» (1976/2011). Власність Сінді Шерман, Metro Pictures, Нью-Йорк
Ліза Фонсагрівс на Ейфелевій вежі, Париж, 1939 рік. ©Erwin Blumenfeld
Кейт Мосс, Лондон, 2002. ©Mario Testino

Так, у сучасному темпі в нас немає часу обдумувати ці питання — над ними морочаться хіба що теоретики мистецтва. І правильних чи однозначних відповідей тут теж немає. Ви будете здивовані, коли зможете прочитати відгук чи історію про цей кадр від самого фотографа, бо його задум може тотально відрізнятись від вашого враження. Проте саме в цьому й криється суть: якщо з приводу світлини виникають різні думки, задача виконана, і ви змогли затримати погляд глядача, а значить — змусити його замислитись. 

Для створення наповненого кадру для початку ми можемо подивитись, як ці кадри робили професіонали. І не просто подивитись, а проаналізувати кожну деталь, зафіксувати її та знайти для себе відповідь “Чому мені сподобалась ця фотографія?”, не лише враховуючи одяг. Якщо йдеться про комплексний підхід, то до кожної дрібниці варто підходити відповідно; і ваші відповіді, помітки допоможуть вам вийти на суто ваше бачення. Спробуйте побачити у найвідоміших кадрах те, про що ще не було написано чи сказано — так ви зрозумієте, що ви на правильному шляху.

Для Alexander McQueen, Numero, 2004. ©Nick Knight
#03
Натхнення

Постійне питання, яке інколи дратує людей з креативної сфери –“Що вас надихає?”. Fashion фотографія це про розповідь історії, тож команду зйомки має поєднувати спільний момент захоплення та ідеї. 

Але іноді навіть Pinterest-а недостатньо, надто, якщо ваша мета полягає далеко за звичайне висвітлення одягу (і навіть не йдеться про те, що ваша ідея має бути реалістичною у створенні). 

Щоб зрозуміти, де знайти це ефемерне натхнення, можна знову звернутись до історії створення відомих кадрів — але задоволення від швидкої відповіді вмить зникне, коли дізнаєшся, що зазвичай момент еврики приходить в найбільш побутових ситуаціях. Це може бути кадр з фільму, специфічна будівля, казка, полотна авангардистів… Список можна продовжувати, але найголовніше тут ваше ставлення до ідеї. Якщо вона вам не відгукується чи не близька, нудна, варто замислитись про подальшу співпрацю.

Лілі Дональдсон для John Galliano, британський Vogue, 2008. ©Nick Knight
#04
Комунікація та команда

Хороші кадри чомусь заведено приписувати лише деяким людям: ось тут модель виглядає вишукано, її погляд створив цей кадр, а тут фотограф дуже вдало погрався зі світлом! Але якби була лише одна людина відповідальна за зйомку, то ніякі з кадрів не були б такими цікавими до обговорення. Інакше як пояснити те, що фотографи частіше згадують не про власні рішення, а про людей, які допомогли їм дійти до цих рішень, подали незвичну ідею чи потрібну пораду?

©Milano Fashion School

Стиліст на бекстейджі створює настрій; і тут знову не лише про одяг — все починається з мудборду, набору булавок, які є в кожній сумці, сотень аксесуарів та закінчується психологічною підтримкою (бо ситуації таки бувають різними). І саме тому вдала комунікація, спільне розвʼязання проблем, неочікувані ідеї в робочому процесі є такими цінними — бо без них нічого не буде. І нехай неприємності видаються нервовими, результат злагодженої командної роботи не змусить себе чекати.

Про практичну частину зйомок ніхто не розповість краще, ніж ваш здобутий досвід. Але значно приємніше до цього досвіду підходити тоді, коли внутрішньо відчуваєш себе на 100% готовим та коли ваша ідея по-справжньому надихає вас. Що може краще говорити про історичний час, ніж одяг? Лише світлини з одягом та концепцією, яку має розгадати глядач (якщо він цього бажає). Звісно, не кожна зйомка має підіймати за собою всесвітньо важливі питання: іноді кампейн — це просто кампейн. Іноді за ним ховається трендова естетика, іноді — ціла історія чи бажання дискусії, і саме ви вирішуєте чи відкривати цю скриньку Пандори.

“Мені цікаво працювати в суспільстві з певними табу – а фешн-фотографія саме про таке суспільство. Мати табу, а потім обходити їх – це цікаво.”

Гельмут Ньютон
Капелюх Cardin над Парижем, 1948. ©Norman Parkinson
09.10.2024
Автор: Софія Гук
Джерело зображень:  New York Times,
власності фотографів